|
|
Статьи сайта
Рауль Ребане: досвід успіху Естонії для України
Після розпаду Радянського Союзу країни Балтії, не витрачаючи часу на
розкачку, приступили до формування ринкової економіки.
У 1994 році Естонія підписала з ЄС угоду про вільну торгівлю, а вже
до 1995 року подала заявку на вступ до ЄС.
Трохи цифр
За минулі 28 років невелика країна Естонія домоглася фантастичних
успіхів. Економіка Естонії - 112-а економіка світу за обсягом ВВП (на
2016 рік). Серед посткомуністичних країн Естонія є однією з
найрозвиненіших (3-е місце після Словенії та Чехії), маючи ВВП на душу
населення - $ 33553.
З моменту вступу Естонії в ЄС з 2004 по 2019 рік, чистий середній
розмір оплати праці зріс в країні більш ніж в три рази з 363€ до
1098€,
ВВП Естонії з 2004 року по 2019 рік зріс в два рази з $23.790 млрд.
до $46.587 млрд і в перерахунку на жителя досяг 79% від середнього
показника по Європейському союзу.
Як Естонія досягла такого рівня розвитку, які проблеми зараз
стоять перед естонським суспільством, і що може запозичити Україна у
Естонії, порталу ПроДнепр розповів медіаексперт і член ради Фонду
відкритої Естонії Рауль Ребане на Круглому столі: «Малий та середній
бізнес в Україні: наявні можливості та перспективи розвитку. Досвід
комунікації Естонії»:
- Цифри говорять про безумовний успіх естонської економіки. Невже в
Естонії за 28 років вирішені всі проблеми?
- Естонія займає верхні рядки «макро-показників» і
нижні - за тими показниками, які стосуються повсякденного життя людей
(Наприклад, рівень зарплат, прожиті в доброму здоров'ї роки, гендерна
рівність) . Це як у спорті, коли людина робить дуже мало
вправ, тренує тільки великі групи м'язів, забуваючи про маленькі
м'язах - це дає погані результати. Це означає, що, замість великих,
потрібно займатися і крихітними речами,
неврегульовані дрібні повсякденні питання створюють у людей
враження, що все погано.
- Зміни в економіці були болючими?
- Я дивлюся на зміни в Естонії, як процес зміни
ментальності - це найголовніше. Країна маленька, як маленький човен
- дуже швидко можна повернути себе.
В Естонії - 1,3 мільйона чоловік, у сусідній Фінляндії - 5,4. В
Фінляндії - "Нокіа", великі заводи, кораблі величезні і так далі.
Тому всі естонці думають, що в Фінляндії від 3 до 10 разів вище ВВП на
душу населення.
Насправді, в Естонії ВВП вище - 79% від середнього показника по
Європейському союзу.
- За рахунок чого таке зростання?
- Великого бізнесу в Естонії немає, зате є величезна кількість
маленьких підприємств, більшість - від 1 людини до 10, їх майже 120
тисяч.
Дрібних і середніх фірм - 131 тисяча, це означає, що кожна десята
людина має фірму, тобто, практично все працездатне населення
мають фірми.
Є деревообробка, є харчова промисловість, є сланець на
Сході. Все це дає величезний дохід.
- А що сталося з колишньою радянською промисловістю - з
заводами,
фабриками тощо?
- У нас були великі радянські військові заводи, там працювало по 10-15
тисяч чоловік, що вони робили - ніхто не знав. Вони всі закрилися. Ще
текстиль був у Нарві (збанкрутілий завод "Кренгольмская мануфактура"
- прим. ПроДнепр), 15 тисяч осіб - нічого вже немає.
Треба, звичайно, "дякувати" Росії, тому що коли вони в 90-і роки
нам поставили подвійні податки, весь російський напрямок - помер.
Потрібно було дуже швидко повернути себе на Захід, а там непотріб
продати
не можна. І це було шоком для дуже багатьох.
До сих пір багато старших людей, які мріють торгувати з Росією, але це
все дуже небезпечно, - росіяни можуть в один день відмовитися від
продукції
- сказати, що "ваша риба неякісна", і тисячі людей полетять на
вулицю.
- А проблеми які в економіці?
- У нас зараз найбільша проблема - дефіцит кадрів, до речі, Україна
нам дає багато робочої сили. Друга проблема - величезний податок на
зарплату - до 70%, дуже багато підприємств вмирає, так як не можуть
платити таку зарплату, яку хочуть працівники.
Майже всі підприємства, що виробляють одяг, померли - все тепер
робиться в Китаї.
Проблеми - зараз продаємо в основному в радіусі 1000 км, в основному
все йде на захід.
Дуже маленькі фірми з трудом сприймають нові методи дигіталізації, у
небагатьох є ресурси, щоб бути на високому цифровому рівні.
- Чому Україні можна повчитися у Естонії?
- Естонія - дуже дигітальна країна, у нас все цифрове.
Дигітализація дає удар по корупції, тобто все можна перевірити
онлайн.
У нас 83 відсотки жителів країни довіряють податковій інспекції, я - в
тому числі.
Всі цифри йдуть через банки, нікому в голову не прийде чимось там
маніпулювати.
Дуже просто зареєструвати фірму, це питання декількох хвилин.
У нас був президент Леннарт Мері, він сказав в 90-х роках, що Естонії
потрібна своя "Нокіа" (фірма, яка величезні гроші принесла Фінляндії)
у
них народилося 2 тисячі євро-мільйонерів, і це дала тільки одна фірма!
Але зараз у нас зовсім інакше говорять, що "естонська "Нокіа" - те,
що у нас немає "Нокіа", зате у нас є мале підприємництво,
активність людей, які самі думають, щось хочуть, знаходять нове.
Якщо нам скажуть, що завтра у нас буде завод, який робить машини,
чисельністю 25 тисяч чоловік, ми відмовимося.
По-перше, - у нас людей стільки немає, це було б неймовірно
небезпечно. У
вас теж є стільки міст маленьких, де є тільки один завод,
якщо він помирає - потім соціальна катастрофа, ми всі це пережили, ви
це теж розумієте.
Наш досвід такий - чекайте. Найбільш повільний процес дає найшвидший
результат.
Наприклад, естонське сільське господарство - у нас було 105 тисяч
фермерів
в 1939 році, зараз - 6 тисяч.
Мій друг днями казав: той, хто має менше ніж 400 корів - це для
нього хобі. У нас в Естонії такої професії, як доярка, давно немає,
але
середній рівень молока - 9,5 тисяч літрів на корову - друге місце
в Європі. Це абсолютно нові сучасні підприємства, як Луна-парки,
там людей взагалі не видно.
А що людям робити в селі? Село змінюється, туди йдуть зовсім інші
професії, які взагалі не пов'язані з сільським господарством -
дизайнери,
програмісти, тому що інтернет є, а яка різниця, де працювати?
Куди приведуть всі ці процеси - я не знаю.
Але вчитися України у Естонії можна.
Маленькими кроками - в правильному напрямку!
- Яка допомога держави Естонії малому і середньому бізнесу?
- Державні програми з навчання - цих програм було дуже
багато. Перш за все державна допомога потрібна в навчанні талановитих
людей, у яких є здібності і бажання працювати. Вони з часом
вмовлять, зберуть і навчать інших. Різниці немає - село, маленьке
місто,
велике - скрізь є талановиті люди.
Ментальність людей дуже повільно змінюється, 10-15 відсотків людей
хочуть
що-небудь робити, інші - сподіваються на державу.
Потрібно давати людям час між собою говорити: на регіональному,
сільському, груповому рівні, нехай говорять між собою - давайте
їх навчимо, їм допоможемо, Така програма дуже допомогла.
Але швидко не було.
- Що ви порадите укранським журналістам, щоб ми в
майбутньому теж
могли давати поради естонським підприємцям?
- Я - людина медіа, був довгий час редактором естонського
телебачення.
У 90-ті роки місцеве телебачення не стільки критикувало, як
підтримувало - було багато оповідань про успіхи.
Наприклад, якась фірма щось робить, щось експортує - про це
сюжет.
Місцева гордість в кожній волості (подоба наших СМТ, до 5 тисяч
людей) - свої газети, вони дуже орієнтовані на місцеві успіхи, а не
на недоліки.
Необхідно змінювати ментальність людей, говорити, що все можливо і
думати масштабно, а не тільки на рівні села чи району,
думати, що "наш ринок - це весь світ".
Багато нездатні до цього, тому що це дуже важко. А медіа може
дуже багато допомогти. Наприклад, на естонському національному
телебаченні -
вже років 20 ідуть за підтримки різних організацій програми.
наприклад,
розповідь про фермера, який почав робити сир, що продається в
Голландії. Розповідь про його життя, де навчався, як досяг.
Оповідань
про
успіх дуже багато.
В Україні це можна робити і потрібно робити.
Текст: К. Середняк, для ПроДнепр
Комментарии пользователей
|
|
|
|
|
|
|
